Відвідини студентами Василіянського інституту у Брюховичах монастирів і громад в Центральній та Східній Україні

Деталі: Категорія: НОВИНИ ЦЕРКВИ; Опубліковано: Неділя, 05 лютого 2017, 16:20; Автор: Адміністратор; Перегляди: 1768

У днях 16-22 січня 2017 р., група студентів Василіянського інституту філософсько-богословських студій ім. Йосифа Рутського у Львові-Брюховичах відвідала з колядою василіянські монастирі та греко-католицькі громади в різних куточках України, як у Галичині, так і в Центральній та Східній Україні, ділячись з усіма різдвяною вісткою.

Відсвяткувавши празник святого Василія Великого у монастирі в Брюховичах, диякон Павло Долішний, брати Давид Козин, Методій Рицар, Христофор Кушпіт, Димитрій Маршалик, Еммануїл Фарашян та Володимир Буць разом з о. Пантелеймоном Саламахою вирушили 16 січня в подорож на схід. Не забули взяти з собою і музичні інструменти: баян, кларнет, скрипку та бубон.

Місцем першої запинки став Золочівський василіянський монастир Вознесіння Господнього, де після Божественної Літургії у монастирському храмі студенти колядували разом з парафіянами. Після того відвідали з колядою монастир сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, які в Золочеві опікуються дитячим будинком сімейного типу, щоб і їм принести радіcну новину про Різдво Спасителя.

Далі дорога прямувала до м. Чорткова, де після відвідин василіянського монастиря колядники вирушили до владики Димитрія Григорака, ЧСВВ, єпископа Бучацького. Владика з радістю прийняв гостей та почастував смачним обідом.

Наступним місцем відвідин став василіянський монастир у м. Кам’янець-Подільський. У монастирському храмі Пресвятої Тройці гості зі Львова мали можливість помолитись Літургію і заспівати колядок. Зустріли тут з великою приємністю спільноту співбратів по Чину з Бучацького василіянського монастиря, які з ігуменом о. Теодором Нагорняком також приїхали до Кам’янця. Тут вони повечеряли, а після вечері виїхали у м. Бар Вінницької області, де заночували у місцевому василіянському монастирі.

Наступний день розпочався з молитви: після Утрені і Святої Літургії, поснідавши, вирушили в не таку і близьку дорогу – у м. Дніпро. Зранку 18 січня приїхали до освяченого місяць тому храму св. Миколая Чудотворця, де відслужили Царські часи і Вечірню з Літургією св. Василія Великого разом з місцевим парохом о. Василем Пантелюком. Після Йорданського освячення води на запрошення о. пароха колядники з Брюхович завітали у БФ «Карітас Донецьк», де ділилися колядою з переселенцями та з тими, хто постраждав від військового конфлікту.

Опісля отців і братів чекала дорога далі на схід – у с. Званівка, Донецької області. При в’їзді на Донеччину прийшлося зустріти декілька блокпостів, на яких їх зупиняли, розпитували звідки їдуть і куди прямують, але щоразу, почувши, що їдуть до одного із своїх монастирів на Щедру вечерю, перепускали і бажали щасливої дороги. До Званівки подорожні приїхали вже ввечері. Повечерявши, вирушили до сусіднього села Роздолівка, де зібралися місцеві жителі, щоб спільно колядувати.

Зранку 19 січня, на свято Богоявлення, зранку молились Утреню, Святу Літургію та було освячення води, а потім гостей зі Львова та отців місцевої обителі запросили відвідати Званівську школу. Після коляди у школі, подякувавши за теплий прийом місцевим жителям та настоятелю о. Павлу Федусіву, отці і брати з Брюхович вирушили далі. У дорозі на Харків їх знову чекали декілька блокпостів. Проїжджаючи повз м. Слов’янськ, вони бачили наслідки недавніх бойових дій, обстріляні та напівзруйновані будинки, і переконалися, яку велику розруху і біль несе війна.

До монастиря в Покотилівці на південний захід від Харкова брюховицькі колядники приїхали саме як закінчувалася Свята Літургія. Після її закінчення вони з дзвінкою колядою ввійшли до храму (див. відео). Великою радістю було бачити щасливі обличчя людей і ще раз переконатися, яку важливу місію вони виконують. Здавалось би звичайна коляда, різдвяні пісні, які співаються кожного року, але кожного разу цей час переживається по-особливому, бо спільне переживання свята робить людей близькими та згуртованими.

Наступного дня 20 січня вранці молилися Святу Літургію та спільно колядували з владикою Василієм Тучапцем, ЧСВВ, екзархом Харківським, та сестрами Згромадження Святого Йосифа в церкві св. Миколая Чудотворця. Також колядники завітали до Харківського військового госпіталю, де привітали воїнів, які перебувають там на лікуванні, різдвяною колядою.

Цього ж дня мали нагоду колядувати в катедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії Римо-Католицької Церкви перед представниками різних конфесій, які брали участь в моліннях з нагоди тижня молитов за єдність християн.

З Харкова наступного дня вирушили до Києва. Прибувши туди, спершу заїхали в гості до Блаженнішого Святослава, Глави УГКЦ, який приймав молодь Київської спільноти «Українська молодь – Христові». Хоч брати були стомлені дорогою, коляди та віншування в їх виконанні додали радості цій зустрічі. Звернувшись до колядників, Блаженніший Святослав зазначив, що подорож теренами Східної України багато може навчити; спілкуючись із людьми, можна багато від них почерпнути і дізнатися, а також подякував гостям за коляду.

Після цього колядники вирушили у м. Княжичі біля Києва в гості до Блаженнішого Архиєпископа Любомира Гузара, який їх тепло прийняв, а вони привітали його і заспівали його улюблену колядку «Спи, Ісусе, спи». По дорозі до Київського василіянського монастиря на Вознесенському узвозі, заїхали ще в гості до спільноти сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Після дзвінкої коляди в них попрямували нарешті до місця призначення – монастиря і храму св. Василія Великого. Тут наступного дня, 22 січня, співали Божественну Літургію та разом з вірними колядували.

Ця подорож була справді місією, під час якої студенти василіяни не тільки ділилися радістю і доброю новиною про Різдво Спасителя, про Його прихід на ріку Йордан, але і засвідчили єдність тієї великої Божої родини, якою є Христова Церква. І для самих отців та братів ця подорож була нагодою краще пізнати свою Церкву, свій рідний край, а спілкуючись з різними людьми, дізнатися про їх радощі й переживання, смутки і біди. Ця подорож, деколи незручна й виснажлива, була і молитвою за всіх тих людей, що проживають в місцях, які відвідали наші подорожні, а також свідченням, що схід і захід України разом, і справді такими повинні бути, адже в єдності сила народу.

За матеріалами розповіді бр. Давида Козина із сайту vifbs.in.ua

Світлини та відео з цього ж сайту та з сайту ugcc.kharkiv.ua.