S5 MP3 Player - плагин joomla Mp3

Святий Пророк Ілля

Категорія: СВЯТЕ ПИСЬМО
Опубліковано: Середа, 29 липня 2015, 13:57
Автор: Адміністратор
Перегляди: 2537

 

Перша Книга Царів : Глави 17-19.

17. Ілля над потоком Керіт 1-7; удова з Сарепти 8-24

1. Ілля тішбій, з Тішбе у Гілеаді, сказав до Ахава: «Так певно, як живе Господь, Бог Ізраїля, якому я служу, цими роками не буде ні роси, ні дощу, хіба на моє слово.»

2. І надійшло до нього таке слово Господнє:

3. «Іди звідси й повернися на схід сонця та сховайся коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану.

4. Ти питимеш з потоку, а крукам я повелів, щоб постачали там тобі їжу.»

5. Пішов він і зробив на Господній наказ, і рушив, і оселився коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану.

6. Круки приносили йому хліба й м'яса вранці та хліба й м'яса ввечері, а пив він з потоку.

7. Та ось по деякому часі висох потік, бо не було дощу в країні.

8. Тоді надійшло до нього таке слово Господнє:

9. «Встань, іди в Сарепту сидонську і перебувай там. Я повелів там удові, щоб давала тобі їсти.»

 

 

10. Устав він та й подався в Сарепту; прийшов до воріт міста, аж ось удовиця збирає дрова. Покликав він її та й каже: «Дай мені, будь ласка, трохи води з глечика напитись.»

11. Як же вона йшла по воду, кликнув у слід і каже: «Приниси мені, будь ласка, і шматок хліба.»

12. Вона ж каже: «Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема в мене нічого печеного, тільки пригорща муки в посудині та трошки олії у глечику. Оце назбираю трохи дров та повернувшись, приготую, що маю, собі та синові, а там з'їмо й помремо.»

13. Ілля ж їй: «Не журись, іди й зроби, як сказала; тільки наперед спечи мені коржика і принеси сюди, собі ж і синові приготуєш опісля.

14. Так бо говорить Господь, Бог Ізраїля: Посуд з мукою не спорожниться, глечик з олією не опустіє аж до того дня, коли Господь пошле дощ на землю.»

15. Пішла вона й зробила, як сказав їй Ілля; і їла вона, він і її син довго.

16. Посуд з мукою не спорожнювався, глечик з олією не вичерпувався, за словом, що Господь сказав через Іллю.

17. Після цього занедужав син тієї жінки, що її була господа, і недуга його була така важка, що зостався без віддиху.

18. І каже вона до Іллі: «Що мені чинити з тобою, чоловіче Божий? Ти прийшов до мене на те, щоб нагадати мої гріхи та навести смерть на мого сина.»

19. А він сказав до неї: «Дай мені сюди твого сина.» І взяв у неї з лона, поніс його на гору у світлицю, де мешкав, та й поклав його на своїй постелі.

20. Тоді візвав Господа словами: «Господи, Боже мій! Невже ж ти хочеш заподіяти таке зло вдовиці, де я гостював, щоб навести смерть на її сина?»

21. І простягся тричі над хлопчиком і візвав до Господа словами: «Господи, Боже мій, вчини так, благаю, щоб душа цього хлопчика повернулась до нього!»

22. Почув Господь голос Іллі, і душа хлопцева повернулась до нього, і він ожив.

23. Узяв Ілля хлопця, зніс його зо світлиці вниз у хату та й передав матері, кажучи: «Дивися, син твій живий.»

24. Жінка ж сказала Іллі: «Тепер я знаю, що ти - чоловік Божий та що слово Господнє в устах твоїх -правда.»

 

 

18. Ілля та Овдія 1-15; Ілля та Ахав 16-29; жертва Іллі 30-40; дощ 41-46

1. По довгому часі надійшло до Іллі таке слово Господнє: «Іди, покажись Ахавові, бо я пошлю дощ на землю.»

2. І пішов Ілля, щоб показатись Ахавові. Як же запанувала велика голоднеча в Самарії,

3. Ахав покликав Овдію, що був головним над домом, - а був він вельми богобоязливий,

4. і коли Єзавель викорінювала Господніх пророків, то Овдія забрав сто пророків і ховав їх по півсотні в печері і постачав їм хліба й води.

5. Тож сказав Ахав Овдії: «Ходімо лишень по країні та загляньмо до всіх джерел і всіх потоків, чи не знайдемо де трави, щоб рятувати коней і мулів, щоб не довелось нам вирізувати худобу.»

6. І поділили вони собі землю, що мали обійти. Ахав пішов сам в один бік, а Овдія двигнувся сам у другий.

7. Та ось коли Овдія був у дорозі, йде йому назустріч Ілля. Впізнав він його, припав лицем до землі й каже: «Чи справді це ти, мій пане Ілле?»

8. Той йому відповідає: «Я! Іди, скажи твоєму панові: Ілля тут!»

9. Овдія ж каже: «Чим я провинився, що хочеш видати раба твого Ахавові, щоб убив мене?

10. Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема ні народу, ні царства, куди б не посилав твій пан тебе шукати. Як же йому казали: Його нема тут, - то він брав клятву з царства й народу, що тебе не знайшли.

11. І тепер ти кажеш: Іди, скажи твоєму панові: Ілля тут!

12. Таж як я піду, дух Господній занесе тебе, хто зна куди, і я прийду сповістити Ахавові, і він тебе не знайде, й уб'є мене! Раб же твій змолоду боявся Господа!

13. Хіба моєму панові не переказано, що я зробив тоді, коли Єзавель убивала Господніх пророків, як я сховав сто Господніх пророків по півсотні в печері і постачав їм хліба й води.

14. І ти тепер кажеш: Іди, скажи твоєму панові: Ілля тут! Таж він мене вб'є!»

15. Ілля ж сказав: «Так певно, як живе Господь сил, в якого я стою на службі: ще сьогодні я покажусь йому.»

 

 

16. От і пішов Овдія Ахавові назустріч і розповів йому все; Ахав вийшов назустріч Іллі.

17. Скоро Ахав уздрів Іллю, то сказав до нього: «То це ти той, що тривожиш Ізраїля?»

18. Він же відказує: «Не я тривожу Ізраїля, а ти й твоя родина, бо ви покинули заповіді Господні, і ти ходиш за Ваалами.

19. Пошли, отже, і склич до мене всього Ізраїля на Кармель-гору та й 450 пророків Ваала й 400 пророків Ашери, що годуються зо столу Єзавелі.»

20. І послав Ахав по всього Ізраїля й скликав пророків на Кармель-гору.

21. Тоді Ілля приступив до народу й каже: «Докіль кульгатимете на обидва боки? Коли Господь є Бог, ходіть за ним; коли ж це Ваал - ходіть за ним.» Не відповів йому народ нічого.

22. Тож далі сказав Ілля до народу: «Я зостався один пророк Господній, а пророків Ваала 450 чоловік.

23. Дайте нам двох бичків, і нехай вони виберуть собі одного бичка, розітнуть його на шматки й покладуть на дрова, але нехай не підпалюють; я ж приготую другого бичка й покладу його на дрова, але не підпалю.

24. Ви взивайте ім'я вашого бога, а я візву ім'я Господнє. Котрий Бог відповість вогнем, той буде Богом.» Увесь народ відповів: «Добре!»

25. Тоді Ілля сказав до Ваалових пророків: «Виберіть собі одного бичка й починайте перші, бо вас багато. Взивайте ім'я вашого бога, але вогню не підкладайте.»

26. Взяли вони від нього бичка, приготували його й кликали ім'я Ваала з ранку до полудня, промовляючи: «Ваале, почуй нас!» Та не було ні голосу, ні відповіді. І танцювали перед жертовником, що його були зробили.

27. Опівдні ж почав Ілля з них насміхатись і каже: «Кличте голосніше, бо він бог; може він замислився або чимось заклопотаний, або в дорозі, або може й спить, - то прокинеться.»

28. І кликали вони ще голосніше і робили на собі, своїм звичаєм, нарізки мечами та списами, що аж кров з них дзюрчала.

29. Минув і полудень, а вони все ще біснувались, аж до тієї години, коли час був приносити вечірню жертву. Та не було ні голосу, ні відповіді, ні слуху.

30. Тоді Ілля сказав до народу: «Приступіть до мене!» І весь народ приступив до нього. І він знову поставив жертовник Господній, що був зруйнований.

31. Узяв Ілля 12 каменів за числом колін синів Якова, до якого Господь сказав був: Ізраїль буде твоє ім'я,

32. і склав з того каміння жертовник імені Господньому, та й обвів його навкруги ровом, що міг вмістити в собі зо два сати зерна.

 

 

33. Потім розклав дрова, розтяв бичка, поклав на дрова,

34. і повелів: «Наберіть чотири відра води та й вилийте на всепалення й на дрова!» І зроблено так. І повелів: «Зробіть це вдруге.» І зроблено вдруге. Далі повелів: «Зробіть це втретє.» І зроблено втретє,

35. так, що вода текла навкруги жертовника, і в рові було повно води.

36. А коли вже був час приносити вечірню жертву, приступив пророк Ілля й сказав: «Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля! Покажи сьогодні, що ти - Бог в Ізраїлі, що я - твій слуга і що я вчинив це все за твоїм велінням.

37. Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб цей народ зрозумів, що ти, Господи, - Бог, і що ти навертаєш їхні серця.»

38. І впав вогонь Господній з неба й пожер усепалення, дрова, каміння, й порох, ба й воду висушив, що була в рові.

39. І ввесь народ, побачивши це, припав обличчям до землі й промовив: «Господь є Бог! Господь є Бог!»

40. Ілля ж повелів їм: «Хапайте Ваалових пророків! Не дайте ні одному з них утекти!» І похапали їх, і Ілля стягнув їх до Кішон-потоку й там повбивав їх.

41. Ілля сказав Ахавові: «Йди, їж і пий, бо чути шум великого дощу.»

42. Пішов Ахав їсти й пити, а Ілля вийшов на верх Кармелю, припав до землі й, нахиливши лице аж між коліна,

43. сказав своєму слузі: «Йди, подивись у бік моря.» Пішов той, подививсь і каже: «Нема нічого!» Ілля сказав знову: «Іди сім разів.»

44. За сьомим разом слуга каже: «Маленька хмарка, в долоню завбільшки, встає з моря.» І сказав Ілля: «Іди, скажи Ахавові: Запрягай і їдь, щоб не захопив тебе дощ.»

45. І вмить потемніло небо від хмари та від тучі, і линув потужний дощ. Сів Ахав на колісницю й поїхав у Єзреел.

46. На Іллю ж зійшла рука Господня і він, підперезавши боки, мчав перед Ахавом до входу в Єзреел.

 

 

19. Поява Господня на горі Хорив 1-18; покликання Єлисея 19-21

1. Ахав оповів Єзавелі все, що зробив Ілля та як він повбивав мечем усіх пророків.

2. Тоді послала Єзавель до Іллі посланця сказати; «Нехай же й мені те боги заподіють та ще причинять, коли я завтра о цій добі не зроблю з твоїм життям те, що ти зробив із життям кожного з них.»

3. Злякавсь Ілля, встав та й пішов звідти, щоб рятувати своє життя. Прийшов він у Версавію, що в Юдеї, і лишив там свого слугу;

4. сам же пішов у пустиню, день ходи; прийшов та й сів під ялівцем і почав просити собі смерти, кажучи: «Буде з мене! Тепер, Господи, візьми мою душу, бо я не ліпший від моїх батьків.»

5. Ліг він та й заснув під ялівцем. Аж ось торкнув його ангел і сказав йому: «Вставай, їж!»

6. Дивиться він, аж у головах у нього печений на камені корж і жбан з водою. З'їв він, напився та й ліг знов спати.

7. Та ангел Господній прийшов удруге, торкнув його й сказав: «Уставай та їж, бо далека тобі дорога.»

8. Встав він, з'їв, напився і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок день і сорок ночей аж до Божої Хорив-гори.

9. Там він увійшов у печеру й переночував у ній. Аж ось прийшло до нього таке слово Господнє: «Чого ти тут, Ілле?»

10. Відповів: «Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули завіт твій, жертовники твої поруйнували й пророків твоїх вістрями повбивали. Зоставсь я один та вони намагаються й мене звести зо світу.»

11. Господь сказав йому: «Вийди, встань на горі перед Господом.» І ось прийшов Господь. Великий, потужний вітер, що розривав гори й торощив скелі, йшов перед Господом; та не у вітрі Господь! Після вітру стався землетрус, та й не у землетрусі Господь!

12. По землетрусі - вогонь, та не й у вогні Господь! Після вогню- тихесенький, лагідний вітрець.

13. Скоро Ілля його вчув, то затулив обличчя плащем, вийшов і став при вході в печеру. Тоді заговорив до нього голос: «Чого ти тут, Ілле?»

14. Він відрік: «Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули завіт твій, жертовники твої поруйнували і пророків твоїх лезами повбивали. Зоставсь я один, та вони намагаються й мене звести зо світу.»

15. Господь же йому сказав: «Іди, вернися твоєю дорогою до Дамаської пустині, а як прийдеш туди, помажеш Хазаела царем над Арамом.

16. Потім помажеш Єгу, сина Німші, царем над Ізраїлем, і Єлисея, сина Сафата, з Авел-Мехоли, помажещ пророком замість себе.

17. Хто втече від меча Хазаела, того вб'є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб'є Єлисей.

18. Я зоставлю собі в Ізраїлі сім тисяч, коліна яких не гнулись перед Ваалом і уста яких його не цілували.»

 

 

19. Пішов він звідти й знайшов Єлисея, сина Сафата, що орав дванадцятьма парами волів; сам він був при дванадцятій. Ілля пройшов попри нього й кинув на нього свій плащ.

20. Єлисей же, покинувши волів, побіг слідом за Іллею й сказав: «Дозволь мені поцілувати батька й матір, тоді піду за тобою.» Той відповів йому: «Іди і повертайся назад, бо що належало до мене, те я зробив тобі.»

21. Єлисей лишив його, взяв пару волів і зарізав їх, а спаливши плуг, зварив воловину та й роздав людям, щоб їли. Тоді встав і пішов за Іллею й служив йому.

 

 

Друга Книга Царів: Глави 1-2.

1. Ізраїльський цар Ахазія і пророк Ілля

1. По смерті Ахава Моав збунтувався проти Ізраїля.

2. Ахазія впав був через поруччя у своїй верхній світлиці в Самарії і занедужав. І послав він послів і повелів їм: “Ідіть, спитайте Ваал-Зевува, екронського бога, чи я видужаю від цієї моєї недуги?”

3. Ангел же Господній сказав до Іллі тішбія: “Встань, іди назустріч послам самарійського царя й скажи їм: Хіба в Ізраїлі нема Бога, що ви йдете питати Ваал-Зевува, екронського бога?

4. Тому ось як говорить Господь: Ти не встанеш з ліжка, на яке ліг, ти мусиш умерти.” І пішов Ілля.

5. Посли повернулись до Ахазії, а він їх спитав: “Чому ви повернулись?”

6. Вони ж йому: “Вийшов назустріч нам чоловік і сказав нам: Ідіть, повернітесь до царя, що вас послав, і скажіть йому: Так говорить Господь: Хіба в Ізраїлі нема Бога, що ти посилаєш питати Ваал-Зевува, екронського бога? За це ти не встанеш з ліжка, на яке ліг; ти мусиш умерти.”

7. Він їх питає: “Як був одягнений той чоловік, що вийшов вам назустріч і сказав вам таке?”

8. Ті відповіли йому: “Чоловік той був одягнений у волохату одежу, підперезаний ремінним поясом.” І сказав він: “Це Ілля тішбій!”

 

 

9. Тоді він послав до нього півсотника з його півсотнею. Цей прийшов до нього, - а він сидів на верху гори, - й каже до нього: “Чоловіче Божий, цар повеліває: Зійди з гори!”

10. Ілля ж відповів, сказавши півсотникові: “Коли я чоловік Божий, нехай зійде з неба вогонь і пожере тебе й твою півсотню.” І зійшов з неба вогонь і пожер його та його півсотню.

11. Знову послав цар другого півсотника з його півсотнею. Прийшов він до нього і каже: “Чоловіче Божий! Так говорить цар: Зійди негайно вниз!”

12. Ілля відповів, сказавши: “Коли я чоловік Божий, нехай зійде з неба вогонь і пожере тебе й твою півсотню.” І зійшов з не-ба вогонь і пожер його та його півсотню.

13. Тоді цар послав знову третього півсотника з його півсотнею Прийшов третій півсотник, упав перед Іллею навколішки й став його благати, кажучи: “Чоловіче Божий! Нехай моє життя й життя оцих 50 слуг твоїх буде цінне в твоїх очах.

14. Ось бо зійшов вогонь з неба й пожер обох перших півсотників з їхніми півсотнями. Не погордуй же тепер моїм життям!”

15. І сказав ангел Господній до Іллі: “Зійди з ним! Не бійсь його.” Устав він, пішов з ним до царя,

16. і каже йому: “Так говорить Господь: За те, що ти послав послів питати Ваал-Зевува, екронського бога, - наче б в Ізраїлі не було Бога, щоб про те питати, - не встанеш з ліжка, на яке ліг; ти мусиш умерти.”

17. І вмер він за Господнім словом, що промовив Ілля. На місце його став царем брат його Йорам, - у другому році Йорама, сина Йосафата, царя юдейського, - бо в Ахазії не було сина.

18. Решта дій Ахазії, що він чинив, те записане у літописній книзі царів ізраїльських.

 

 

2. Ілля взятий на небо 1-18; початки діяльности пророка Єлисея 19-25

1. Того часу, як Господь хотів узяти Іллю у вихорі на небо, йшов Ілля з Єлисеєм із Гілгалу.

2. І сказав Ілля до Єлисея: “Зостанься тут, бо Господь посилає мене в Бетел.” Та Єлисей відповів: “Так певно, як живе Господь і як живе твоя душа, - не покину тебе!” І пішли вони в Бетел.

3. Пророчі учні, що були в Бетелі, вийшли до Єлисея й кажуть йому: “Чи знаєш, що сьогодні Господь забере твого пана понад твоєю головою?” Він відповів; “І я це знаю, мовчіть!”

4. Ілля сказав йому: “Єлисею, зостанься тут, бо Господь посилає мене в Єрихон.” Той відповів: “Так певно, як живе Господь і як живе твоя душа, я не покину тебе.” Прийшли вони в Єрихон.

5. Пророчі учні, що були в Єрихоні, приступили до Єлисея й кажуть йому: “Чи знаєш, що сьогодні Господь забере твого пана понад твоєю головою?” Він відповів: “І я це знаю, повчіть!”

6. Ілля сказав йому: “Зостанься тут, бо Господь посилає мене на Йордан.” Той же відрік: “Так певно, як живе Господь і як живе твоя душа, я не покину тебе.” І йшли вони обидва.

7. П'ятдесят чоловік із пророчих учнів прийшли й стали навпроти оддалеки, вони ж обидва стали над Йорданом.

8. Тоді Ілля взяв свій плащ, згорнув його й вдарив по воді, і вода розступилась на обидва боки так, що вони перейшли по сухому.

9. А як перейшли, сказав Ілля до Єлисея: “Проси, що маю тобі зробити, перш ніж буду взятий від тебе.” Єлисей відповів: “Я хотів би мати подвійний дух твій.”

10. Ілля сказав: “Просиш про важливу річ. Та коли бачитимеш, як я буду взятий від тебе, то воно тобі так буде, а як ні (не бачитимеш), то не буде.”

11. Тим часом, як вони йшли, розмовляючи, раптом вогненна колісниця й вогненні коні розлучили їх, і Ілля знявся в вихрі на небо.

12. Бачив це Єлисей і закричав: “Батеньку мій, батеньку! Ізраїлева колісниця і коні!” І коли більше його не бачив, вхопив свою одежу й роздер надвоє.

 

 

13. Потім підняв плащ, що впав з плечей Іллі, й повернувся та й став на березі Йордану.

14. Взяв він плащ, що впав з плечей Іллі, і вдарив по воді, кажучи: “Де Господь, Бог Іллі?” І вдарив по воді, і вона розступилась на обидва боки, і Єлисей перейшов.

15. Пророчі ж учні, що були в Єрихоні навпроти, побачили його і кажуть: “Дух Іллі почив на Єлисеї.” І пішли йому назустріч і вклонились перед ним до землі,

16. і кажуть йому: “Ось є тут із твоїми слугами п'ятдесят міцних мужів, нехай ідуть та шукають твого пана; може Господній дух підняв його та й кинув на якійнебудь горі або в якійнебудь долині.” Він же сказав: “Не посилайте.”

17. Як же вони дуже наполягали на нього, аж соромно йому стало, сказав він: “То посилайте.” От і послали п'ятдесят чоловік, що шукали його три дні, та не знайшли.

18. Повернулись вони до нього, як він сидів у Єрихоні. Він їм і каже: “Чи ж я вам не казав, щоб не ходили?”

19. Мешканці міста сказали Єлисеєві: “Положення цього міста гарне, як сам, пане, бачиш, та вода нездорова й земля не родить.”

20. Він каже: “Принесіть мені нову посудину й вкиньте туди соли.” Принесли вони йому.

21. Тоді він пішов до джерела води, вкинув туди соли та й сказав: “Так говорить Господь: Я зробив цю воду здоровою: не буде більш від неї смерти, ні неврожаю.”

22. І вода стала здоровою - аж по цей день, за словом, що сказав Єлисей.

23. Звідти пішов він у Бетел. Як же йшов він дорогою, повибігали малі хлопчики з міста і стали сміятись із нього, приговорюючи: “Ходи, лисий, ходи, лисий!”

24. Обернувсь він, поглянув на них та й прокляв їх ім'ям Господнім. Тоді дві ведмедиці вийшли з лісу й роздерли сорок двоє дітей.

25. Звідти пішов він на Кармель-гору, а звідси повернувсь у Самарію.