Літургія у візантійському обряді з Папою Франциском у Пряшеві

Деталі
Категорія: Останні новини
Опубліковано: Вівторок, 14 вересня 2021, 19:35
Автор: Адміністратор
Перегляди: 879

01

 

Звертаючись до учасників Божественної Літургії у Пряшеві (Словаччина), Святіший Отець наголосив, що християнська віра поширюється «не завдяки могутності світу, а завдяки мудрості хреста». Він закликав вірних відповісти на запитання Розп’ятого: “Ти хочеш бути моїм свідком?”.

 

07

 

Світлана Духович / о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

 

Вівторок, 14 вересня 2021 р. – це третій день Апостольської подорожі Папи Франциска до Словаччини, який був присвячений східній частині країни. Вранці Святіший Отець відлетів до міста Кошиці, розташованого 300 кілометрів від столиці Братіслави, де його зустріли міський голова та місцеві католицькі архиєпископи, латинського та візантійського обряду. З аеропорту Глава Католицької Церкви автомобілем від’їхав до розташованого коло сорока кілометрів на північ Пряшева, що є осідком Глави Греко-Католицької Церкви Словаччини. На цих теренах, що межують із Закарпатською областю України, мешкає велика кількість українців, а Пряшів є їхнім релігійно-культурним центром.

Пряшівська греко-католицька єпархія була створена 1818 року, відділившись від Мукачівської єпархії. А 2008 року Папа Венедикт XVI підніс її до гідності архиєпископського і митрополичого осідку, підпорядкувавши їй дві інші греко-католицькі єпархії країни – Кошицьку та Братиславську. Сьогодні її очолює архиєпископ Ян Баб’як, який є Головою Ради Ієрархів Греко-Католицької Церкви Словаччина, що є окремою Східною Католицькою Церквою свого права.

 

02

 

У Пряшеві Папа Франциск очолив Божественну Літургію святого Івана Золотоустого, що була звершена у місцевому спортивному комплексі, зібравши понад 30 тисяч прочан, не лише зі Словаччини, але й з України, Польщі та інших сусідніх країн. Святу Літургію у візантійському обряді Святіший Отець служив також під час візиту до Румунії, а перебуваючи на початку березня в Іраку, очолював ЄВхаристійне богослуження в халдейському обряді. Греко-католики Словаччини дотримуються григоріанського календаря, згідно з яким цього дня святкувався Празник Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього. Євхаристійне богослужіння, головними співслужителями під час якого були греко-католицькі ієрархи країни, було відслужене церковно-слов’янською та словацькою мовами, окремі частини звучали українською, угорською та романі.

Святіший Отець розпочав свою проповідь, коментуючи літургійне читання з Першого послання апостола Павла до Коринтян: «Ми проповідуємо Христа розп’ятого – ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, а для тих, що покликані, – чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу могутність і Божу мудрість (1 Кор 1, 23-24)». З одного боку, як зауважив Папа, Апостол наголошує, що розп’ятий Христос є «Божою могутністю і Божою мудрістю», а з іншого боку, не приховує, що для людського розуму хрест є “ганьбою” і “глупотою”.

“Хрест був знаряддям смерті, але з нього вийшло життя, – підкреслив Святіший Отець, – Він був чимось, на що ніхто не хотів дивитися, але він відкрив нам красу Божої любові.”

Далі, посилаючись на Євангеліє від Івана, прочитане під час Літургії, Папа зазначив, що цей євангелист, який стоїть під хрестом і споглядає розп’ятого Христа Ісуса, допомагає увійти в це таїнство. «І той, який бачив, свідчить те» (Ів 19, 35) – читаємо в Євангелії від Івана. Саме на цих двох дієсловах – бачити і свідчити – Єпископ Риму побудував свою проповідь.

 

03

 

Святіший Отець запросив замислитися над тим, що Іван побачив, перебуваючи під хрестом. «Безумовно, те, що побачили інші: Ісус, невинний і добрий, помирає жорстокою смертю між двома злочинцями, – зазначив він. – Це ще одна з багатьох несправедливостей, ще одна з багатьох кривавих жертв, які не змінюють історію, ще один доказ того, що хід подій у світі не змінюється: хороших усувають, а погані перемагають і процвітають. В очах світу хрест – це невдача». Папа підкреслив, що ми також перебуваємо під загрозою зупинитися на цьому першому, поверхневому погляді, що не приймає логіку хреста і не погоджується з тим, що Бог спасає нас, дозволяючи, щоб зло вилилося на Нього. Існує спокуса приймати слабкого та розп’ятого Бога лише на словах, а насправді, мріяти про сильного та тріумфуючого Бога. Ми часто прагнемо християнства-переможця, християнства-тріумфатора, якому віддавали би славу і честь. «Але християнство без хреста є світським і стає безплідним», – наголосив проповідник.

 

04

 

«Натомість, святий Іван, – підкреслив Папа Франциск, – побачив у хресті Боже діяння. Він розпізнав у Христі розп’яту Божу славу. Побачив, що Він, всупереч тому, як це виглядало, не невдаха, а Бог, Який вільно жертвує Себе за кожну людину. Чому він це зробив? Він міг би зберегти своє життя, міг би триматися подалі від нашої жалюгідної та жорстокої історії. Але Він захотів увійти, зануритися в неї. Тому він обрав найважчий шлях: хрест. Бо не повинно бути на землі такої зневіреної людини, яка б не змогла зустріти Його навіть у нещасті, темряві, покинутості, в роздратуванні від власної жалюгідності та власних помилок. Бог прийшов саме туди, де здається, що Його не може бути. Щоб спасти тих, хто у розпачі, Він хотів торкнутися відчаю; щоб вчинити своїм наш найгіркіший розпач, він вигукнув на хресті: “Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув?” (Мт 27, 46; Пс 22, 1). Волання, яке спасає. Спасає, тому що Бог вчинив своєю навіть нашу покинутість. І тепер ми з Ним більше не самотні, ніколи».

 

05

 

Далі наступник святого Петра поділився своїми думками про те, як ми можемо навчитися бачити славу на хресті. Він підкреслив, що розп’яття ми можемо побачити скрізь: у храмах, вдома, хтось носить його на шиї, хтось у кишені. Але це не матиме сенсу, якщо ми не зупинимось, аби подивитися на Розп’ятого, щоб відкрити перед ним своє серце, якщо не дозволимо собі перейнятися Його ранами, якщо наше серце не сповниться жалем і не заплаче перед Богом, зраненим у любові до нас. «Якщо ми цього не зробимо, хрест залишиться непрочитаною книгою, назву та автора якої ми добре знаємо, але яка не впливає на наше життя», – підкреслив Папа, закликаючи вірних не зводити хрест до предмета поклоніння, і тим більше, до політичного символу, знаку релігійного чи суспільного престижу.

 

 

Єпископ Риму зазначив, що споглядання Розп’ятого спонукає нас до свідчення. «Якщо ми вдивляємося в Христа, – пояснив він, – Його обличчя починає відображатись на нашому обличчя: Його риси стають нашими, любов Христа переповнює нас і перемінює. Мені спадають на думку мученики, які серед цього народу свідчили про любов Христа в дуже важкі часи, коли все підказувало їм мовчати, ховатися, не сповідувати свою віру. Однак, вони не могли не свідчити. Скільки великодушних людей постраждало і померло тут, у Словаччині, в ім’я Ісуса! Свідчення, народжене з любові до Того, Кого вони довго споглядали. Настільки, що уподібнилися до Нього в смерті».

 

Повертаючись до ситуації в сучасному світі, Наступник святого Петра підкреслив, що тепер також не бракує можливостей для свідчення. І хоча в Словаччині немає переслідування християн, як в деяких інших частинах світу, світськість і посередність можуть заплямувати свідчення. А хрест, за словами Папи, вимагає чіткого свідчення, бо хрест – це не стяг, який потрібно піднімати, «а чисте джерело нового способу життя», яке ґрунтується на Блаженствах. Святіший Отець пояснив, що свідок, який має хрест не лише на шиї, а в серці, не вбачає ні в кому ворога, а всіх вважає братами та сестрами, за яких Христос віддав своє життя. «Свідок хреста, – підкреслив він, – не пам’ятає минулих кривд і не скаржиться на сьогодення. Свідок хреста не використовує шляхів обману та влади світу: він не хоче нав’язувати себе чи своїх близьких, а віддати своє життя за інших. Він не шукає власних інтересів, вдаючи побожного: бо це була би релігія дволичності, а не свідчення розп’ятого Бога. Свідок хреста наполегливо втілює лише одну стратегію, стратегію Вчителя: покірну любов. Він не очікує тріумфів тут, на землі, бо знає, що любов Христа плідна у повсякденному житті і вчиняє усе новим зсередини, як зерно, що впало в землю і яке вмирає та плодоносить».

 

06

 

Звертаючись до учасників Божественної Літургії, Папа Франциск закликав їх зберігати пам’ять про людей, які передали їм віру, про покірних і простих людей, які з любові віддали своє життя. «Вони – наші герої, – наголосив він, – герої повсякденного життя, і їхнє життя змінює історію. Свідки породжують інших свідків, тому що вони є донорами життя. Саме так поширюється віра: не завдяки могутності світу, а завдяки мудрості хреста; не через структури, а через свідчення. І сьогодні Господь у промовистій тиші хреста запитує також і тебе: “Ти хочеш бути моїм свідком?”».

 

На завершення Святіший Отець зазначив, що разом з Іваном на Голгофі була також Пресвята Богородиця. Ніхто, як Вона, не бачив відкритою книгу хреста і не свідчив його настільки своєю покірною любов’ю. «Через Її заступництво просімо благодаті навернути погляд нашого серця на Розп’ятого. Тоді наша віра зможе повністю розквітнути, тоді дозріють плоди нашого свідчення», – закликав Папа.

Після Святої Меси Папа Франциск повернувся до Кошиць, де після обіду та відпочинку в місцевій семінарії, ввечері зустрівся з громадою ромів в міському мікрорайоні Лунік, після чого на стадіоні «Локомотив» – з молоддю.