Проповідь Протоігумена о. Франціска, ЧСВВ на празник Воскресіння Христового

Категорія: Останні новини
Опубліковано: Неділя, 24 квітня 2022, 17:51
Автор: Адміністратор
Перегляди: 324

 

24 квітня 2022 р. Б., під час урочистої Божественної Літургії в Малоберезнянському монастирі з нагоди празника Воскресіння Христового, Протоігумен Провінції Св. Миколая в Україні о. Франціск Онисько ЧСВВ виголосив святкову проповідь.

 

*******

*******

 

Високопреподобні Отці і Брати, дорогі Брати і Сестри у Христі!

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

 

Кожного року, незважаючи на жодні обставини цього світу, Церква повсюди звіщає правду про Христове Воскресіння.

Минулі два роки ми святкували Пасху Христову в умовах всесвітньої пандемії.

Цього року Воскресіння Христове звіщається у нашій країні в умовах війни і смерті.

Сьогодні всі ми в Україні, а також у цілому світі, по різному переживаємо цей празник.

Для багатьох сьогодні він має зовсім інше значення і зміст, ніж для нас.

Численні люди сьогодні очікують від цього свята зовсім інших сповнень, ніж ми та вкладають в нього зовсім інші очікування, ніж ми.

І так насправді є, що ми всі чогось очікуємо від цього празника.

Він є символом наших нездійсненних ще досі прагнень і визволення від того, що досі нас поневолює.

І як тоді, понад дві тисячі років, так і тепер, людина зустрічається з цією звісткою про Воскресіння в різних обставинах і по різному її переживає та сприймає.

Ми чуємо цю звістку тут, у прикрашеному храмі, в милозвучному богослужінні, в очікуванні святкового дня і відвідин рідних та гостей.

Але хтось інший, на нашій же рідній українській землі, чує цю звістку в бомбосховищах, окопах, в зруйнованому домі, в полоні ката і насильника, на могилі рідної людини, під жахливі звуки пострілів і бомбардувань.

Тим не менше, ця вістка сьогодні, як і кожного року протягом тисячоліть, не вмовкає і звучить повсюди.

Але сьогоднішнє свято не полягає лише у звістці. Воно не є лише спогадуванням події Воскресіння.

Це свято полягає у зустрічі з Воскреслим Ісусом. Це Він сам є сьогоднішнім Святом. Він сам сьогодні є Воскресінням.

І хоч багато хто чує сьогодні звістку про Воскресіння, але не всі зустрічаються сьогодні з Воскреслим Ісусом.

В повні пережити цей день, тобто відсвяткувати його, це означає пережити зустріч з Воскреслим Ісусом і як апостол Тома вкласти свої пальці в місця Ісусових ран.

Ми можливо вважаємо, що у нас сьогодні більше привілеїв і можливостей святкувати Пасху, ніж у тих, хто постраждав від війни: втратив все, і дім, і їжу, і храм і рідних, хто залишився сам.

Але якраз цілком можливо, що саме до такої людини, наче до того євангельського вбогого Лазаря, приходить сьогодні Воскреслий Ісус і приносить їй внутрішній мир і справжню віру.

І в той же час не всі сьогодні, хто, все ще, має усе і нічого не втратив, зустрічаються з Воскреслим.

Не всі, хто співають йому сьогодні Господи, Господи, і розбудовує свої стодоли, насправді Його дотикаються і моляться з Ним Воскреслим.

Бо Воскресіння, це особиста зустріч з Ісусом і його ранами. Це наш дотик віри до Нього і Його дотик Житті і Любові до нас.

А відбуватись ця зустріч і цей взаємодотик може навіть в Аді, бо Він – Христос, найперше туди сходить.

Так, Ісус сходить найперше в глибину мого Аду, щоб там мене врешті-решт обійняти і вивести звідти.

Ми ж часто розминаємося з Ним – справжнім Воскреслим і співаємо йому поверхову молитву на поверхні наших звичних формальностей.

Сьогодні храм, у світлі Воскресіння Христового, набирає зовсім іншого значення, набагато ширшого, ніж ми звикли.

Храм – це місце зустрічі з Ісусом. І справжній храм може постати в нашому житті дуже несподівано і в несподіваному місці.

Воскреслий Ісус може з’явитися в нашому житті там, де ми не очікуємо і навіть не хочемо з ним там зустрічатися.

Але повірмо, чекаймо Його сьогодні саме там – там, звідки ми хочемо від себе втекти. Чекаймо Його в нашому найглибшому внутрішньому аді.

Воскресіння Христове є не для гучних пісень і не для яскравих прикрас.

Воно відбулося в гробі – в місці смерті і поховання.

Воно дароване нам для того, щоб і наш внутрішній гріб, а також чимало зовнішніх гробів, які кожен з нас зазнав, щоб усе це оживити зустріччю із справжнім Життям – зустріччю з Воскреслим Ісусом.

Будьмо пильними сьогодні, будьмо чуйними і готовими, як мудрі євангельські діви, що з оливою чекають свого жениха.

Він може прийти зненацька, як наприклад, в житті Апостола Павла, коли той направлявся переслідувати християн, а був повалений і раптово осліп.

Він може прийти як невпізнаний та зовсім інший, як з’явився Марії Магдалині, що вона прийняла його за садівника.

Він може прийти гучно, як до Закхея, що виліз на дерево і прийти тихо й непомітно, наче легкий подув вітру, як до пророка Іллі, або як велике випробування, яке незрозуміло сталось в житті старозавітного Йова.

Просімо сьогодні в молитві цієї зустрічі, живої зустрічі з Воскреслим Ісусом. Лише ця зустріч може оживити наше мертве життя.

Лише в цій зустрічі ми можемо справді пережити в повноті Христове Воскресіння і наповнитися новим життям.

Лише вклавши свої руки в місця від ран Ісусових, ми зможемо оздоровитися від болю і смерті своїх ран.

Лише вклавши пальці в його пробитий бік, ми станемо здатними справді любити і жити з новим серцем, в якому сяє сонце Христового Серця.

Лише почувши його божественний голос і його слова: «Не бійтесь!», ми зможемо звільнитися від опанування своїм страхом і сповнитись Його, Ісусовою силою.

Нехай відбудеться сьогодні ця зустріч в житті кожного з нас. І навіть в житті тих, хто в цю зустріч вже не вірить, або хто має кам’яне серце, що вже нічого не відчуває і живе лише механізмами світу.

 

Воскреслий Ісусе,

ми, твої теперішні учні, які вже стільки часу залякані земною реальністю хресної страти, що повсюди над нами панує, не покидаємо надію на твою з’яву серед нас і в серці кожного з нас.

Як тільки Ти з’явишся, нам би так хотілося поскаржитися Тобі, як це робив апостол Павло, про колючку в тілі нашого народу і в тілі кожного з нас.

Про ту колючку, яка є посланцем сатани, що нас тепер не лише б’є, а й тортурує і вбиває.

«Я тричі благав Господа ради нього, щоб він (той посланець) від мене відступився…» – писав Апостол Павло, але Ти йому відповів: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі.» (Пор. 2 Кор. 12:7-9)

Воскреслий Господи, ми вже дуже безсилі і нам так необхідна твоя Благодать.

Благодать Твого Миру, що приходить з Тобою Воскреслим і благодать Твоєї перемоги над злом та смертю, яку несе зло цього світу.

Допоможи нам, найдорожчий Воскреслий Ісусе, дочекатися Тебе і не втратити віру у Твій прихід і ласку особистої зустрічі з Тобою Воскреслим.

Допоможи зберегти оливу Твоєї любові до нас, яку Ти дарував нам у свічнику людського серця.

Нехай ця олива сьогодні загориться у серці кожного з нас від дотику Тебе, Воскреслого і вже ніколи не згасне.

Нехай нікому сьогодні не забракне благодаті твого Воскресіння, якою є Ти сам, Воскреслий Ісусе, з своїми ранами, що дарують нам Життя Вічне.

Так, саме Твої рани звертають на себе сьогодні нашу увагу, бо Ти не скасував їх зі Свого прославленого тіла, хотів зберегти, назавжди носити їх на Собі, як про це нам наголошує сьогодні Святіший Отець.

Вони є незатертою печаттю Твоєї любові до нас, вічним заступництвом, аби Небесний Отець їх бачив і мав милосердя до нас і до всього світу.

Рани на Твоєму воскреслому Тілі є знаком боротьби, якою Ти боровся та переміг за нас, зброєю любові, щоби ми могли мати мир, перебувати в мирі, жити в мирі.

(Пор. Великоднє послання Папи Франциска, 17 квітня 2022 р. Б.)

 

При нашій зустрічі, Воскреслий Ісусе, ми неодмінно хотіли би удостоїтися вкласти свої долоні у Твої пробиті руки і доторкнутися до Твого проколотого боку.

Нехай ці рани стануть сьогодні нашим захистом від безжального зла і нашою перемогою над цим злом.

Нехай вони стануть нашим Миром!

Нехай стануть на тілі кожного з нас хресним знаменням, яке є знаменням приналежності до Тебе, знаменням відкуплення Тобою, знаменням обдарування Твоїм Воскресінням.

Воскреслий Ісусе, будь нашим Миром!

Прийди сьогодні!

Воскресни Господи!

Воскреси кожного з нас і всю нашу Україну!

 

ХРИСТОС ВОСКРЕС! – ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!