13 нових Кардиналів Католицької Церкви

Категорія: НОВИНИ ЦЕРКВИ
Опубліковано: Понеділок, 07 жовтня 2019, 16:21
Автор: Адміністратор
Перегляди: 1557

 

Папа Франциск ввів до Колегії Кардиналів 13 нових членів, з яких 10 – виборці та 3 мають більше, ніж 80 років життя. З-поміж виборців – 3 служать у Римській Курії, а 7 очолюють місцеві Церкви.

Чи живим є наше усвідомлення Божого співчуття до нас? Таке запитання поставив Папа Франциск, проповідуючи під час прилюдної консисторії в базиліці Святого Петра у Ватикані, яку він провів у суботу, 5 жовтня 2019 р., з нагоди вручення кардинальських відзнак 13-ом ієрархам, наголошуючи на тому, що саме від цього усвідомлення залежить «спроможність бути чесними в нашому служінні».

 

Урочиста подія стала вираженням «місійного покликання Церкви, яка не перестає звіщати милосердну любов Бога до всіх людей на землі», про що говорив Святіший Отець, проголошуючи в неділю, 1 вересня, імена майбутніх кардиналів. Кардинальські відзнаки отримали ієрархи, що походять з різних частин світу, від Індонезії до Куби, від ДР Конго до Ґватемали. Серед достойників – архиєпископи Люксембурга, Болоньї (Італія) та Рабата (Марокко). Ще троє – співробітники Римської Курії, а також троє ієрархів на спочинку. Восьмеро з них – вихідці з чернечих родин, декі з яких мають виразно місіонерський характер.

Богослуження, що мало форму Літургії слова, розпочалося молитвою Папи перед гробом святого Петра під головним престолом базиліки. Далі кардинал-номінат Міґель Анхель Аюсо Ґіхот, Голова Папської Ради в справах міжрелігійного діалогу, звернувся до Святішого Отця з подячним словом від імені майбутніх кардиналів. Після читання з Євангелії від святого Марка, в якому розповідалося про те, як Ісус навчав народ, і змилосердившись над людьми, доручив апостолам дати їм їсти, Папа виголосив проповідь.

 

Як зауважив проповідник, центром цієї розповіді є співчуття Ісуса, яке є також «ключовим словом Євангелія», яке «відвічно вписане у Божому серці». На сторінках Євангелій часто зустрічаємо Ісуса, Який «відчуває співчуття», й заглиблюючись у цю тему, розуміємо, що не йдеться про «принагідне, спорадичне наставлення, але про постійне». Святий Марко, наприклад, розповідає, як до Ісуса прийшов прокажений, благаючи: «Якщо хочеш, можеш мене очистити». Христос змилосердився, простягнув руку, доторкнувся до нього і мовив: «Хочу, очистися!».

«В цьому жесті й у цих словах присутня місія Ісуса Відкупителя людини, Відкупителя в співчутті, – сказав Святіший Отець. – Він втілює Божу волю очистити людську істоту, уражену гріховною проказою. Він є “простягнутою Божою рукою”, яка доторкається до нашого хворого тіла й довершує це діло, засипавши прірву відокремлення. Тож Ісус виходить на пошуки відкинених немов непотріб людей, які вже втратили надію».

 

Як наголосив Папа Франциск, оте співчуття не проявилося лише в певному моменті історії спасіння, але завжди було в Бога, «викарбуване в Його отчому серці». При покликанні Мойсея чуємо Його слова: «Я побачив злидні Мого народу в Єгипті, почув його волання». «Вся Любов Бога до Його народу пронизана співчуттям, настільки, що в цих взаєминах завіту все те, що є Божим – співчутливе, в той час як, на жаль, здається що те, що є людським, – позбавлене цього, дуже далеке від цього», – підкреслив Святіший Отець.

 

Далі проповідник звернув увагу на те, що Ісусові учні часто виявляються «неспівчутливими». В даному випадку, перед обличчям голодного натовпу вони пропонують відпустити людей, аби вони самі подбали про харч для себе. І ця риса спільна для людей, також і для релігійних, для служителів культу.

«Служінь, які ми виконуємо, – пояснив він, – недостатньо для того, щоб зробити нас співчутливими, як показує приклад священика та левіта, які бачачи вмираючого чоловіка край дороги, переходять на інший бік. В собі вони, мабуть, сказали: “Це мене не стосується”. Завжди знайдеться якась причина, якесь виправдання, щоби відвести погляд. Й коли муж Церкви перетворюється у функціонера, це є найгіркішим наслідком. Виправдання завжди існують. Іноді вони кодифікуються, породжуючи “інституційний непотріб”, як у випадку прокажених: “Очевидно, що вони повинні перебувати осторонь, це справедливо”. Так думали колись, і тепер так думають. З цього дуже людського, а навіть, надто людського, наставлення походять також неспівчутливі структури».

 

У цьому контексті Глава Католицької Церкви спонукав усіх відповісти на запитання про те, чи «усвідомлюємо, насамперед, ми самі, що були об’єктами Божого співчуття»? «Звертаюся, особливо, до вас, браття-кардинали й до тих, які незабаром ними стануть: чи живе у вас це усвідомлення? Що ми були та завжди є випереджувані і супроводжені Його милосердям?» – мовив він, нагадуючи, що таке усвідомлення постійно перебувало в непорочному серці Пречистої Діви Марії, Яка прославляє Того, Який «зглянувся на покору слугині Своєї».

«Чи живе у нас усвідомлення цього Божого співчуття до нас? Тут не йдеться про щось факультативне, ні про, скажімо, “євангельську пораду”. Ні. Йдеться про суттєвий елемент. Якщо не почуваюся об’єктом Божого співчуття, то не розумію Його любов», – наголосив Святіший Отець, пояснюючи, що цю дійсність неможливо пояснити, її або відчуваєш, або ні: «А якщо не відчуваю, то як можу передавати її, свідчити, дарувати?».

 

За словами Папи, від цього «живого усвідомлення» залежить також «спроможність бути чесними в своєму служінні». Це стосується і кардинала: його готовність пролити кров, символом чого є червоний одяг, є справжньою, якщо «вкорінена в усвідомленні того, що отримав співчуття, та в спроможності співчувати». І чимало віроломних вчинків мужів Церкви пов’язані з «браком цього почуття отриманого співчуття, зі звичкою відводити погляд, від призвичаєння до байдужості».

«Просімо сьогодні, за заступництвом святого апостола Петра, благодаті співчутливого серця, щоби бути свідками Того, Який полюбив нас, любить і поглянув на нас з милосердям, вибрав нас, посвятив і послав нести всім Його Євангеліє спасіння», – закликав Святіший Отець.

 

Після короткої паузи для призадуми, Папа прочитав формулу проголошення нових кардиналів, в якій, серед іншого, вказано на те, що червоний колір їхнього одягу означає, що вони повинні бути відважними свідками Христа та Його Євангелія в Римі та в найдальших закутинах світу. Потім він проголосив імена нових кардиналів та оголосив їхнє призначення у сан кардинала-пресвітера чи кардинала-диякона.

Після слів Наступника святого Петра, проказавши Символ Віри, нові кардинали склали визнання віри, вірності та послуху Римському Архиєреєві. Далі Святіший Отець наклав на голову кожного із них червоний головний убір особливої форми, колір якого символізує готовність кардиналів пролити свою кров за віру, та кардинальський перстень, як знак гідності та символ єдності з Папою та Вселенською Церквою. З рук Святішого Отця всі вони отримали також буллу про надання титулу однієї з римських парафій або римського дияконства, що є знаком участі у пастирському піклуванні Єпископа Риму у Вічному Місті.

На закінчення нові кардинали обмінялись братерським поцілунком з Папою та всіма присутніми кардиналами.