Ікона Святого Миколая з нагоди 400-літнього Ювілею Василіянського Чину Святого Йосафата

Деталі
Категорія: ЮВІЛЕЙ ЧСВВ - 400-ЛІТТЯ
Опубліковано: Субота, 09 грудня 2017, 01:49
Автор: Адміністратор
Перегляди: 5805

 

У церкві Св. Миколая Малоберезнянського монастиря ЧСВВ зберігається ікона «Св. Миколая з клеймами» написана з нагоди святкування 400-літнього ювілею Василіянського Чину.

Церква прославляє святого Миколая, як мудрого правителя, швидкого помічника, милосердного та люблячого до ближніх. Він є покровителем моряків та рибалок. Це національний святий українців, його ікони є майже в кожній хаті та зазвичай святий представлений в намісному ряді іконостасу наших церков. Культ Миколая на Україні тісно повязаний з почитанням його ікон.

У церкві Св. Миколая Малоберезнянського монастиря ЧСВВ зберігається ікона «Св. Миколая з клеймами» написана з нагоди святкування 400-літнього ювілею Василіянського Чину. Ювілейна ікона була спеціально замовлена отцями монастиря для відновлення храмового празника наданого ще у 1752 р. єпископом Мануїлом Ольшавським, а 1806 р. єпископ Андрей Бачинський, проголосив Малоберезнянський монастир відпустовим на Празник Св. Миколая. Автором вівтарної ювілейної ікони намальованої в стилі необарокко є Ганна Бойко.

Вівтарна ікона Св. Миколая Чудотворця була намальована в 2016 році і розміщена у боковій каплиці Малоберезнянської монастирської церкви. Іконописець представляє святого сивобородим чоловіком у повний зріст в єпископських ризах темно-зеленого кольору, орнаментованих охристо-золотистими квітами. На плечі Миколая накладена довга широка стрічка – омофор кремово-рожевого кольору з червоними хрестами. В середині яких зображено шестикрилі серафими, що символізують найвищі духовні істоти. Край омофору завершує стилізований орнамент та китиці. На поясі Чудотворця прикріплено набедреник – ромбовидна тканина по берегах оздоблена широкими смугами орнаменту, а в центрі зображений хрест. Підризник охристо-золотистого кольору всіяний білими декорованими хрестиками. Малий омофор обрамлений ніжно рожевою смужкою та китицями. Внизу омофора поперечні три стрічки, що свідчать про єпископський сан. Декорують малий омофор ніжно рожеві мальви. На голові святого багряно-червона мітра, прикрашена коштовними каменями, та маленькими іконками з зображенням серафимів. Права рука Миколая благословляюча, а в лівій тримає закрите Євангеліє з золоченими вставками. Також тримає посох з зображенням змій. На грудях в святого еліпсовидної форми медальйон-іконка, вставлена в різьблену рамку, де зображено Богородицю Панагію.

Вгорі зліва і справа від постаті святого розташовано зменшені поясні зображення Св. Василія Великого і Св. Йосафата Кунцевича – засновника монашого ордену Василіян.

Тло ікони – позолочене сусальним золотом, та з чотирма клеймами, що розповідають нам про історію Василіянського Чину на Закарпатті. А конкретно про заснування та розвиток Провінції Святого Миколая ЧСВВ. Клейма представляють чотири події: Заснування Провінції Св. Миколая ЧСВВ, дарунок мукачівської ікони, Реформа 1926 року і відновлення Провінції Св. Миколая на Закарпатті.

Перше клеймо з зображенням Святомиколаївського монастиря, що в Мукачеві. Де був головний осередок василіянського монашого життя та єпископський центр Закарпаття. Над монастирем розташовано Герб Василіянського Чину Святого Йосафата.

Друге клеймо розповідає нам про дарунок Папи Пія XI Мукачівському монастиреві у 1926 році. Це ікона Богородиці, яка взяла під свою опіку увесь Закарпатський край. Під іконою зображено Папу Пія XI, що сидить в папському кріслі у василіянській обителі монастирського храму в Римі.

Третє клеймо говорить про Реформу Малоберезнянського монастиря 1926 року. Де ігуменом того часу був о. Онуфрій Будяк ЧСВВ, старанням якого було відкрито середньо-шкільні студії для монашої підготовки. Також в монастирі був в той час о. Павло Гойдич ЧСВВ, та о. Христофор Миськів ЧСВВ, чиєю душпастирською працею було відновлено Апостольство молитви. Тому в цьому клеймі зображено Пресолодке серце Ісусове, що символізує Апостольство молитви.

І останнє клеймо, що завершується сучасною історією Малоберезнянського монастиря свідками якої ми були – відновлення Провінції Святого Миколая на Закарпатті. Тут зображено Малоберезнянську Чернечу гору з уцілілою каплицею, що відносилась до каплиць Хресної дороги. Серед столітніх сосен, отці та ченці йдуть процесією з Мукачівською чудотворною іконою, яка в 1998 році була перевезена о. Павлом Райчинцем ЧСВВ, о. Борисом Краснобродським ЧСВВ та о. Мелетієм Малиничем ЧСВВ до Малоберезнянського монастиря. Разом з ними о. Павло Мадяр ЧСВВ, о. Віктор Батіг ЧСВВ та ченці зі свічками.

У нижній частині ікони в ногах Святителя автор розмістив Малоберезнянський монастирський Св. Миколая, що символізує опіку та заступництво святого. Декор позему вказує на зимову пору року. Сніг та крига є натяком на святкування монастирського свята в зимовий час.

Історії про добрі діла Св. Миколая і чудеса принесли йому гучну славу серед християн цілого світу. Так він став найбільш шанований святий, до якого всі звертаються за всякими потребами і заступництвом.