S5 MP3 Player - плагин joomla Mp3

Анонс: «Моє служіння Україні» – Міжнародна наукова конференція про о. Йосафата Жана, ЧСВВ

Категорія: Анонс подій (оголошення)
Опубліковано: П'ятниця, 22 листопада 2019, 12:19
Автор: Адміністратор
Перегляди: 817

 

29-30 листопада у Львові відбудеться Міжнародна наукова конференція, присвячена о. Йосафату Жану, ЧСВВ (1885-1972 рр.), франко-канадському священику УГКЦ, місіонерові, церковному і громадсько-політичному діячу.

Організаторами конференції є історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, Музей отців василіян в Мондері та Василіянський інститут філософсько-богословських студій імені митрополита Йосифа Велямина Рутського.

 

 

Програма

 

29 листопада 2019 р.

Львівський національний університет імені Івана Франка

м. Львів, вул. Університетська, 1 (Актова зала)

Початок о 10:00

 

 

 

 

 

 

«The Holy See and the Holodomor: Documents from the Vatican Secret Archives on the Great Famine of 1932-1933 in Soviet Ukraine» (Toronto, 2011)

«God’s Martyr, History’s Witness: Blessed Nykyta Budka, the First Ukrainian Catholic Bishop of Canada» (Edmonton, 2014)

 

 

30 листопада 2019 р.

Львівський національний університет імені Івана Франка

м. Львів, вул. Університетська, 1 (Дзеркальна зала)

Початок о 10:00

 

 

 

 

 

 

 

Ієромонах Йосафат Жан (при народженні – Франсуа-Жозеф-Вікторіен; фр. François-Joseph-Victorien), народився 19 березня 1885 р. у містечку Сан-Фаб’єн (провінція Квебек, Канада) – франко-канадський священик Української Греко-Католицької Церкви, василіянин, місіонер, церковний і громадсько-політичний діяч.

Його біографія є досить широкою. Тут зазначимо лише кілька штрихів його життєвого шляху, згідно з інтернет-енциклопедією Українців у Сполученому Королівстві.

Дорога служіння о. Йосафата розпочалася у Монреалі 14 серпня 1910 р., де був рукопокладений на римо-католицького священика. Далі – Галичина, де перейшов на візантійсько-український обряд. Відтак вступив до Василіянського Чину у Крехівському монастирі і проживав монаше життя у Лаврівському, Крехівському, Жовківському та Бучацькому монастирях.

У 1919-1920 рр. працював перекладачем і секретарем для урядів Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) та Української Народної Республіки (УНР) в Галичині, Кам’янці-Подільському та Варшаві. У 1919 р. став також капеланом Української Галицької Армії та головним секретарем філії Українського Червоного Хреста у Варшаві. У часі своєї праці відстоював інтереси України у розмовах з британськими і канадськими політиками, дипломатами й церковними діячами.

У серпні 1923 р. на прохання митрополита Андрея Шептицького виїхав у Боснію для відновлення українського монастиря Студитів в Камениці. Боже провидіння запровадило о. Йосафата через Хорватію до Канади, де заснував українське поселення під назвою «Шептицьке» (нині – с. Лак-Кастаньє) для емігрантів з Галичини.

У січні 1946 р. на доручення єпископів УГКЦ і Василіянського чину в Канаді виїхав до Європи, щоб зайнятися справою післявоєнних українських переміщених осіб. Душпастирював у Лондоні, де став першим заступником голови Комісії Допомоги Українському Студентству у Великій Британії (КоДУС), створеної в 1948 р. Повернувшись в Канаду, служив священиком-помічником в Едмонтоні і Мондері (1950-58 рр.) та Ванкувері (1958-61 рр.). Почесний доктор Українського Вільного Університеті в Мюнхені (з 1957 р.).

Останні роки провів у василіянському монастирі у Ґримзбі. Наприкінці 1963 р. в його імені була заснована Фундація ім. Отця Йосафата Жана для надання стипендій студентській молоді українського походження в Монреалі. Написав спомини «Моє служіння Україні».

Упокоївся в Бозі 8 червня 1972 р. у м. Ґримзбі (провінція Онтаріо, Канада). Похований на українському католицькому цвинтарі Св. Петра і Павла у містечку Мондер (провінція Альберта).