Споглядання і діяльність

Деталі: Категорія: ВАСИЛІЯНСЬКА ДУХОВНІСТЬ; Опубліковано: Субота, 14 листопада 2015, 19:09; Автор: Адміністратор; Перегляди: 2457

Багато християн вважають споглядання і діяльність антонімічними поняттями. Виникає запитання: який із цих підходів є правильнішим, відповіднішим і ближчим до Євангелія?

Багато хто вважає, що для духовності Західної Церкви характерний акцент на діяльності, тобто на апостольській праці у світі, натомість Східна Церква віддає перевагу спогляданню. Всередині самих Церков можна зустріти християн, які фанатично захищають одну з вищеназваних позицій, вважаючи її за єдино правильну й гідну пропагування.

Споглядання часом розуміють як повне відчуження від мирських справ, які є перешкодою на шляху до поєднання з Богом. Це інколи веде до виникнення негативного ставлення до світу, трактування його як зла. Для такого погляду на світ характерне критичне сприйняття всіх матеріяльних речей і страх перед участю в земних справах.

Прихильник споглядання намагається залишатися байдужим до всього, що могло б порушити його внутрішній спокій. Він стає обережним, підозріливим і недовірливим, уникаючи всіх форм суспільної активності.

Позиція, повʼязана з діяльністю й апостольською активністю, є протилежною до тої, яку було щойно представлено. Християнська «людина дії» прагне бути активною у різних площинах. Приєднується до діяльності інших і сама започатковує різні апостольські ініціятиви. Її повністю абсорбує зовнішній світ. Потреба щось змінювати чи поліпшувати стає щораз сильнішою. Насамперед цінується те, що було зроблено в зовнішньому вимірі, наприклад, вияв любові до інших.

Ці обидві позиції вказують на тенденції, які можна помітити в християнських середовищах різних Церков. Напруження, яке виникло між цими двома напрямами, веде до полемік та конфронтацій.

Св. Василій у своїх аскетичних творах обʼєднує ці дві позиції, не виділяючи й не ігноруючи жодної з них. Споглядання не є запереченням діяльності, а лише поставою, яка дозволяє бачити Бога у створених речах.

За Василієм, споглядання і діяльність утворюють цілість та є відображенням слави Творця. Будь-яка зовнішня діяльність, яка є виявом любові, має бути пронизана памʼяттю про Бога.

[ҐП 5,3: «А ретельно і старанно здійснюючи справу за волею Божою й постійно памʼятаючи про Господа, можна буде зʼєднатися з Ним».

Лист 22, 1: «Християнин не повинен розпорошувати свої думки, ні дозволити, щоби будь-що відволікло його від памʼяті про Бога, від Його волі й присудів».]

Відчуття Божої присутності не вириває людину з конкретних реалій земного життя, а допомагає творчо перетворювати дійсність, згідно з духом Божих заповідей.

Апостольська активність – це зовнішнє відображення внутрішнього поєднання з Богом. Любов, що втілюється у вчинки, є виявом безмежної любові Творця до людини.

[ҐП 3,2: «А Павло наважився благати відлучення від Христа за своїх братів, рідних йому тілом (Рим. 9,3), щоб, наслідуючи Христа, стати викупом за спасіння всіх. Водночас він знав, що відійти від Бога не може той, хто заради любові до Нього, задля найбільшої заповіді, відмовляється від Божої благодаті. За це йому належить отримати значно більше, ніж він приніс у жертву».]

Створені речі самі собою не віддаляють людину від Бога. Вони відкривають Його красу, велич і мудрість. Нездатність бачити Творця видимих і невидимих речей, присутність якого у всесвіті проявляється через Його діяння, – це наслідок гріха, що спричинив засліплення.

Св. Василій, окрім того, зауважує, що «якщо таке життя грішника не буде знищене, то його гріх залишиться не тільки в ньому, а й заторкне тих, які належним чином не подбали про нього».

Внаслідок поєднання з Богом, яке є результатом очищення від гріха, людина може по-новому поглянути на навколишнюдійсність. Воно допомагає їй і дає силу виявляти свою любов. Таким чином утворюється гармонія між життям у Божій присутності й участю в суспільному житті.

За єпископом з Кесарії, якщо апостольський вимір християнського життя позначений любовʼю, то його слід трактувати як показник автентичності навернення.

Споглядання саме в собі, відірване від діяльності, – позбавлене сенсу, так само, як активність, яка не породжена глибоким духовним життям, не приносить у перспективі добрих плодів. Св. Василій сполучає ці два підходи і робить це на основі Святого Письма. Приклади, які він почерпнув із Біблії, не вирвані з контексту, а випливають з глибокого аналізу.

Список скорочень:

Аскетичні твори Св. Василія Великого

ҐП – Глави правил викладених ґрунтовно.

Джерела:

Аскетичні твори Св. Василія Великого, В-во ОО. Василіян, Рим 1989.
Батрух С., Модель християнського життя у творах Св. Василія Великого, «Свічадо», Львів 2007.