Smaller Default Larger

«Христос своєю смертю каже нам, що Великодня п’ятниця України звершиться у Його воскресінні!» — Глава УГКЦ

 

Ми сьогодні як християни, як українці, стоячи перед Спасителем і Його гробом, відчуваємо, що ми в нашій національній історії переживаємо Великодню п’ятницю. Ми, стоячи перед гробом Христа, з глибини серця кличемо до Нього: «Чому? Чому, Господи, це нам стається? Чи не кожного дня ми бачимо як Україна складає до гробу своїх замучених, скатованих розстріляних синів? Як українська мати разом з Богородицею, тримаючи на руках свого сина, який віддав своє життя за Україну, складає його до гробу...»

Про це наголошував у свої проповіді до вірних Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у п'ятницю, 6 квітня, наприкінці Великої вечірні з виставленням Плащаниці у Патріаршому соборі Воскресіння Христового.

«Богослужіння Великої п’ятниці привело нас сьогодні на Голгофу. Слухаючи слово Божественного Євангелія, ми стали свідками Розп’яття нашого Спасителя, Його смерті на хресті, а відтак пройшли разом з вами цією похоронною ходою разом з матір’ю Ісуса Марією, з галилейськими жінками та з Йосифом Ариматейським, несучи на руках бездиханне тіло нашого Спасителя. Ми склали Його, обвитого плащаницею, до гробу. І разом з вами стоїмо над запечатаним гробом Спасителя», — звернувся на початку своєї проповіді Глава Церкви.

На його думку, не тільки нас, а усіх християн від самого початку існування Христової Церкви Великодня п’ятниця — «болить». Нас особисто болять рани нашого Спасителя. Однак, можливо, деколи найбільше болить людину — це факт, що ми не завжди можемо відповісти собі на питання: чому? Чому так сталося? Чому Бог, ставши людиною, людьми був вбитий? Чому, за словами апостола Павла, ми з вами були викуплені аж такою дорогою ціною? Дивлячись на Христа, який узиває до свого Отця словами: «Боже! Боже, чому ти мене покинув?» — ми навіть разом з Ним запитуємо в Небесного Отця: чому? Проте сторінки Священного Писання Нового Завіту дають на це питання відповідь.

«Ми чули сьогодні, що коли Христос віддає духа і помирає на хресті, то церковна завіса у Єрусалимському храмі роздерлася. У листі до євреїв ми читаємо, що тією справжньою нерукотворною завісою, яка роздирається зі смертю Христа на хресті, — було Його тіло. Проте, що означає ця роздерта завіса? Ніщо інше, як відкриті двері до раю, — пояснює Предстоятель. — Стоячи перед хрестом Спасителя, ми начебто вже вкотре в історії людства стоїмо на порозі раю, як вигнанці. Дивлячись на животворящий хрест, ми зараз бачимо уже не знаряддя мук і смерті, а дерево життя! Адже тепер через смерть нашого Спасителя для нас з вами двері раю, які колись були закриті через гріх людини, які сторожив Архангел з вогняним мечем, знову широко розкриваються. І першим серед нас, серед усіх померлих, у ті двері переможною пасхальною ходою входить Син Божий, несучи у собі людину!» — зазначає духовний лідер греко-католиків.

Глава УГКЦ зауважує, що ми зараз відчуваємо втому. Ми втомилися в цю п’ятницю. Нас болить, можливо, не так душа і тіло, а болить серце, бо ми так і до кінця не знаємо відповідь на запитання: чому? Проте смерть Ісуса дає нам зараз відповідь.

«Сьогодні, розриваючи ось цю занавісу, знищуючи оцю далеку відстань, яка відділяла Бога від людини, Христос своєю смертю каже нам усім, що Великодня п’ятниця України звершиться у Його Воскресінні. Він сьогодні лягає до гробу, щоб воскреснути, воскреснути разом з нами, щоб жінкам-мироносицям плач на радість перемінити у день свого триденного воскресіння», — розповідає Блаженніший Святослав.

За його словами, сьогодні Ісус зриває з наших очей усяку ілюзію про наше земне життя. Ми часто питаємо себе: чому ми страждаємо? Тому що хочемо добре і вигідно жити, наче ми б тут не були, за дверима раю, а хочемо збудувати собі тут земний рай і часто без Бога.

Розриваючи своє тіло, Христос знімає з наших очей пилину і каже кожному з нас: «Ти ж шукаєш слави від людей? Хочеш бути великим і знаменитим у цьому світі? Подивися на мій терновий вінець. Люди більше нічого не зможуть дати. Більше того, що вони дали мені. Усяка людська слава є ніщо інше, як терновий вінець на голові людини поза раєм».

Кожен з нас шукає слави і комфорту в житті. Христос каже: «Подивися на моє наге тіло, розпинаючи мене, з мене зняли останній одяг і я нагий висів на хресті перед небом і землею. Що взамін може тобі дати твоє земне життя? Хто може тебе тут одягнути в безтурботність? Хто і що?» Навіть король і цар, чи, можливо, президент наймогутнішої держави перед Христом є нагий король, а всі ті почесті, які можуть дати йому піддані є порожніми і пустими.

Глава Церкви вважає, що ми часом так тяжко працюємо, проливаємо людську кров за дзвінкий гріш. Як каже нам Христос: «Подивися на мої руки. Ті гроші, за які ти так віддаєш своє життя і жертвуєш своєю родину, рідними і близьким, звичайними людськими стосунками, а навіть мною — є ніщо інше як цвяхи».

 

 

«В останній день все те, що назбирав і хотів тримати для себе перетвориться на цвяхи, які проб’ють твої руки. А нічого із собою у вічність ти не візьмеш. Наші страждання є ніщо інше, як досвід правди про наше дочасне земне життя. І сьогодні Христос хоче наші страждання, наші рани, наші муки і навіть нашу смерть наповнити своїм життя і ввести зі собою у воскресіння», — підкреслив Предстоятель УГКЦ.

Можливо, тут сьогодні, слухаючи слово Божественного Євангелія, дивлячись на нашого бездиханного Спасителя, ми віднаходимо надію. Ми віднаходимо джерело сили. Джерело, яке дасть нам можливість відродження, можливість встати і йти вперед, бо те джерело б’є із пробитого ребра нашого Спасителя, з якого тоді на хресті витекла кров і вода — таїнственне життя у Христовій Церкві.

«Ми сьогодні просимо Тебе, наш бездиханний Спасителю, що лежиш у гробі, торкнися своєю життєдайною десницею усіх нас. Ми зараз будемо цілувати твої рани. Поцілуй ти наші рани, які ми зараз приносимо до Тебе, який лежиш у гробі. Проте потім на третій день піднеси нас із собою і просимо узріти Твоє славне триденне воскресіння», — на завершення промовив Блаженніший Святослав.

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Історія ЧСВВ OSBM

Історія Провінції

Історія монастирів

Помʼяник Провінції